Політичний портрет України №36

Українською мовою pdf-файл

ЗМІСТ

Переднє слово

Олена Злобіна.
Соціальне самопочуття та вдоволення киян життям у місті

Ірина Прибиткова.
Рік «помаранчевої» влади: vox populi про рівень та якість життя в Києві та Україні (грудень 2004 р. – грудень 2005 р.).

Олена Злобіна, Олександр Резнік.
Ставлення киян до європейської та євроатлантичної інтеграції

Олександр Вишняк.
Вибори–2006 у столиці: Моніторинґові дослідження, прогнози, проблеми

Ірина Бекешкіна.
Кияни на виборах
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Ірина Бекешкіна, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», старший науковий співробітник інституту соціології
НАН України, кандидат філософських наук

Олександр Вишняк, страший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, доктор соціологічних наук, керівник
фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Олена Злобіна, завідувач відділу Інституту соціології НАН України, доктор соціологічних наук

Ірина Прибиткова, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України, доктор економічних наук, професор

Олександр Резнік, науковий співробітник Інституту соціології НАН України, кандидат соціологічних наук

Переднє слово

Пропонований випуск «Політичного портрету України» присвячено Києву.

Від початку своєї діяльності Фонд «Демократичні ініціативи» приділяв особливу увагу вивченню громадської думки столиці. І це зрозуміло. Київ є не лише адміністративним центром країни — тут сконцентровано найкваліфікованіший та найосвіченіший потенціал країни, розмаїття джерел інформації, столиця є епіцентром політичного життя.  Загалом столиця перебуває в авангарді суспільних перетворень. Зрештою життя довело справедливість відомої тези, що «революції робляться в столиці».

Вивчення громадської думки киян було одним із перших проектів Фонду «Демократичні ініціативи». Здійснення його розпочалося 994 року й тривало два роки. Було підготовлено та оприлюднено понад 60 прес-релізів, присвячених різним аспектам громадської думки киян. І далі ми неодноразово, за слушних нагод, зверталися до вивчення того, що думають і чим живуть мешканці столиці.

Одна з таких щасливих можливостей випала нам у продовж жовтня-грудня 2005-го, коли Фонд «Демократичні ініціативи» співпрацював із Київрадою. Було проведено кілька опитувань киян, присвячених  вивченню громадської думки киян щодо проблем у місті, їхніх оцінок  влади, ставлення до зовнішньополітичних пріоритетів, електоральних  преференцій. Окрім того, ми мали можливість порівняти думки киян із думками населення України, оскільки в той час з тих самих питань проводили також загальнонаціональні опитування.

Ми вважаємо, що отримані результати мають значення не лише для сьогодення, вони можуть бути цікавими широкому загалові та новообраній київській владі, адже щоб приймати кваліфіковані рішення, слід знати та враховувати думку людей, їхні оцінки, настрої, сподівання, ставлення до проблем.

Бюлетень містить кілька статей, що охоплюють різні аспекти громадської думки киян. Доробок Олени Злобіної присвячений вимірюванню рівня соціального самопочуття киян, яке є певною інтегральною характеристикою, що вможливлює визначення «температури» життя людей. У статті порівнюються соціальне самопочуття киян і населення України загалом, подано динаміку соціального самопочуття киян за останній рік. Стаття може послугувати корисним дороговказом для новообраної київської влади, позаяк демонструє, які саме міські проблеми, на думку киян, вирішуються найгірше. Важливим висновком авторки є те, що в місті зростає бажання киян стати самостійним суб’єктом, впливати на
вирішення життєво важливих для столиці проблем.

У статті Ірини Прибиткової проаналізовано думку киян щодо змін, які сталися в їхньому житті впродовж року «помаранчевої» влади. Особливу увагу приділена ситуації, що склалася на столичному ринку праці, та особливостям зарубіжної трудової міграції. Проаналізовані дані засвідчують, що кияни перебувають у ліпшій ситуації порівняно з населенням України загалом. Особливо це стосується можливостей працевлаштування в столиці. Водночас рівень добробуту в Києві, як і в усій країні, характеризується високою поляризацією. І більшість київських родин, подібно до решти наших співвітчизників, живе радше на межі бідності, ніж на рівні добробуту, який вони вважають за середній.

Стаття Олени Злобіної та Олександра Резніка присвячена зовнішньополітичним поглядам киян. Порівняння громадської думки жителів столиці із загальноукраїнським загалом доводить, що кияни значно більшою мірою підтримують проєвропейський курс України. Принципово важливим є й те, що європейська інтеграція найпозитивніше сприймається
людьми із вищим освітнім рівнем та молодими. Водночас ситуація щодо ставлення громадян стосовно вступу України до НАТО навіть у столиці є неоднозначною: прихильників і противників приблизно порівну. Звісно, у столиці ставлення до НАТО більш схвальне порівняно з населенням загалом. Показово і повчально, що це ставлення безпосередньо залежить від рівня поінформованості стосовно цієї організації та інтересу до цих питань. Утім, як засвідчило опитування, навіть у столиці рівень обізнаності щодо НАТО залишається вкрай низьким, хоча й вищим, ніж по Україні загалом.

Ясна річ, коли вся Україна обирала владу на всіх рівнях, ми не могли обійти увагою питання виборів. Їхні результати багато в чому виявилися непрогнозованими і несподіваними й стосовно виборів до Верховної Ради, й стосовно виборів до місцевих рад і виборів мерів. Отже, як обирали владу жителі столиці, чим вони керувалися у своєму виборі, як оцінюють результати і якими бачать майбутні коаліції? Опитування громадської думки — передвиборчі та післявиборчі — дають чимало матеріалу для розуміння того, що відбулося в столиці під час виборів і, що важливе, для певного передбачення подальших політичних подій.

Олександр Вишняк аналізує динаміку рейтингів на виборах до Київради та міського голови. Стає зрозумілим, чому такими несподіваними виявилися результати виборів у столиці, особливо обрання мера. Проблема непередбачуваності полягає в тому, що надто значна частина киян (40% на виборах до Київради і понад 0% стосовно мера) майже до останнього вагалася зі своїм вибором. Це, на нашу думку, є вагомим аргументом на користь розведення в часі загальнонаціональних та місцевих виборів, оскільки одночасне проведення виборів усіх рівнів відсуває місцеві вибори на другий план, відволікає від них увагу виборців.

У статті Ірини Бекешкіної розглянуто «пейзаж після битви» — ставлення киян до політичних реалій, що склалися після виборів. Аналіз ґрунтується на двох післявиборчих опитуваннях — київського та загальнонаціонального, які були проведені майже водночас і містили низку однакових запитань, що дало змогу порівняти громадську думку мешканців столиці та населення України загалом. Особливий інтерес становить розгляд думок киян і всеукраїнського загалу щодо варіантів утворення більшості у Верховній Раді України та в Київраді. Зі здійсненого аналізу бачимо, що утворені й у Верховній Раді, й у Київраді коаліції не відповідають побажанням і сподіванням виборців, які голосували за певні політичні сили й очікували від них певних політичних союзів.

 Редактор випуску
Ірина Бекешкіна
 

^ Вгору