Головна сторінка  >  Екзит-пол 

Екзит-пол

Про проект "Національний екзит-пол" - http://www.dif-exitpoll.org.ua/

30 вересня 2007 року, у день позачергових виборів народних депутатів України, Консорціум “Національний екзит-пол’2007”, до якого входять Фонд “Демократичні ініціативи”, Київський міжнародний інститут соціології та Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, провели чергове опитування виборців на виході з виборчих дільниць — Національний екзит-пол’2007. Це був дев’ятий всеукраїнський екзит-пол, що його організовує Фонд “Демократичні ініціативи”. Було опитано близько 20 000 респондентів на 300 виборчих дільницях.

Головною метою проекту як завжди було забезпечити ефективний громадський контроль за чесністю виборчої процедури.

Результати опитування можна подивитися на сайті http://www.dif-exitpoll.org.ua/


З історії Українського екзит-полу

З 1998-го року екзит-­пол став справжньою зброєю проти нечесних політиків. Це словосполучення, яке органічно увійшло в українську мову з англійської, протягом останніх років активно вживається поруч з українським відповідником, і всі громадяни, які хоч трохи цікавляться політикою, знають, що це таке. Адже саме поняття «опитування на виході » органічно вплелося в українське життя. Нині політично активні громадяни України вже не уявляють без цього поняття жодних виборів.

Чимало людських винаходів спочатку сприймалося як розваги, але життя засвідчувало, що вони набагато серйозніші, ніж могли уявити їх самі винахідники. Так сталося і з соціологічним опитуванням на виході з виборчих дільниць – екзит-­полом. Батьками екзит-­полу були американці. В 60 ­ті роки вони винайшли його для потреб новин, задля організації шоу, яке мало привернути більшу увагу населення до виборів. Засновники цього методу опитування прагнули підтримати зацікавленість аудиторії під час репортажів про вибори. Адже по закритті виборчих дільниць наставала певна пауза, яка тривала до оголошення результатів виборів. Екзит-­пол, дані якого оприлюднювалися задовго до оголошення офіційних результатів, дав змогу не припиняти обговорення перебігу виборів і навіть прогнозувати їх підсумки. Тож засоби масової інформації тримали в напрузі увагу максимальної аудиторії.

Крім того, на відміну від «сухих» результатів виборів, екзит-­поли визначають багато інших аспектів: наприклад, як розподілилися симпатії виборців за соціальними, професійними, статевими ознаками. Звісно, насамперед це пожива для новин, але врешті­решт, дослідження екзит­полу дають матеріал для серйознішого політичного і соціального аналізу. Базовані на вимірах громадської думки, політичні дебати стають глибшими, аргументованішими.

Якщо підсумувати функції, які виконує екзит-­пол, то можна виокремити три найголовніші: 1. Прогноз результатів виборів невдовзі по закінченні голосування. 2. Аналіз соціально­демографічних характеристик виборців, що взяли участь у голосуванні, а також особливостей електоратів різних партій, блоків і кандидатів. 3. Здійснення громадського контролю за чесністю підбиття підсумків.

В Україні традицію проводити опитування екзит-­пол заклав Фонд «Демократичні ініціативи».На пострадянському просторі автори якихось суспільно значимих ініціатив дуже часто воліють узгоджувати свої ідеї з владою. Такий підхід обумовлений «совковою» радянською звичкою, коли комуністична влада мала давати дозвіл на всі помітні дії громадян. Тим часом Фонд «Демократичні ініціативи » ні з ким із можновладців не погоджував своїх задумів і не просив у них дозволу. Діючи у дусі громадянського суспільства, він відповідно сприяв розвиткові такого суспільства в Україні.

Ми організували і провели вже вісім загальноукраїнських екзит-­полів. Уперше це сталося 1998 року. Ідея народилася як спільна українсько-­американська. Вона виникла у процесі співпраці Фонду «Демократичні ініціативи» з колегами фірми QEV­Analitycs (Вашинґтон) Елегією Скочилас та Стівом Вагнером, а також Девідом Блеком. Першими,хто відгукнувся на цю ідею, були українські журналісти. Власне, без їхньої участі та підтримки екзит-­пол як засіб контролю за виборами не мав би шансів реалізуватися. Спільно з Українським медіа­клубом, а саме такими відомими журналістами, як Сергій Набока, Ірина Погорєлова, Світлана Рябошапка, Микола Вересень, Данило Яневський, ми запропонували зробити на базі даних екзит-­полу телешоу, що стало складовою частиною кампанії зі сприяння проведенню чесних і справедливих вибрів. Провівши переговори з телеканалом «Студія 1+1 », ми дістали схвальний відгук його керівництва.

Отож, 29 березня 1998 року Фонд «Демократичні ініціативи » провів перше в історії України опитування на виході з виборчих дільниць – екзит-­пол. Розробку методики опитування було здійснено спільно з фірмою QEV­Analitycs. Польову роботу виконала фірма «Соціс ». Було опитано 10000 виборців на чотирьохстах дільницях. Результати екзит-­полу виявилися близькими до результатів виборів і дали змогу назвати заздалегідь вісім партій і блоків, які подолали чотиривідсотковий бар’єр і ввійшли до парламенту.

У день і ніч виборів на «Студії 1+1 » пройшло чудове шоу. Цей телеканал за рейтингом того дня передував, оскільки інші працювали у традиційному форматі, а екзит-­пол був новим і свіжим. Згідно з нашим задумом, таке шоу було побудоване на результатах екзит-­полу. Ми представляли дані опитування з реґіонів, аналізували їх, а також надходили відеосюжети з цих самих реґіонів. Все показувалось у прямому ефірі. Ілько Кучерів коментував підсумки, ведучими були Сергій Набока і Данило Яневський. На той час через новизну цього заходу багато хто з глядачів ще плутав офіційні повідомлення з нашими результатами. Та коли екзит-­поли стали традицією, ця проблема відпала. Тепер усі громадяни знають, що екзит-­пол це опитування електорату одразу на виході з виборчих дільниць. І ми пишаємося тим, що особисто прислужилися цьому.


^ Вгору