До громадської публічної дипломатії через «ЄвроАтлантику»

9 червня 2009

В Українському національному інформаційному агентстві – Укрінформ відбулася презентація чергового номера щоквартального журналу Інституту Євро-Атлантичного співробітництва "ЄвроАтлантика", головною темою якого стала проблема громадської дипломатії в епоху кібервійн.

Відновлення часопису «ЄвроАтлантика», вихід якого було призупинено через фінансові проблеми, голова Комітету Верховної Ради України з питань євроінтеграції, голова Громадської ради часопису Борис Тарасюк назвав вагомою подією в середовищі експертів, які серйозно вивчають питання європейської і євроатлантичної інтеграції. За його словами, журнал став єдиним недержавним виданням, яке фахово висвітлює питання міжнародної політики, НАТО і Євросоюзу. «Часопис покликаний провадити політику на те, щоб заповнити інформаційні прогалини, особливо в той час, коли проти України ведеться інформаційна війна з боку Росії, – зазначив під час презентації Борис Тарасюк. – Приклади цієї війни ми мали в серпні-вересні минулого року, коли Росія інформаційно супроводжувала свою агресію проти Грузії , а також в січні-лютому цього року, коли розпочала другу газову війну проти України. Тоді український читач отримував інформацію в російській упаковці й інтерпретації, що виглядало як інформаційна агресія проти України. Ми сподіваємося, що наш журнал сприятиме заповненню інформаційного вакууму і допомагатиме експертному середовищу краще усвідомлювати і давати відповіді на ці виклики».

Борис Тарасюк нагадав, що часопис "ЄвроАтлантика" було започатковано 2003 року і засновником його став Інститут Євро-Атлантичного співробітництва. З минулого року до видання долучився Фонд «Демократичні ініціативи», який став співвидавцем «ЄвроАтлантики». До Громадської ради цього часопису входять такі відомі люди, як Збігнєв Бжезинський, Володимир Горбулін, Іван Дзюба, Віталій Кличко, Януш Онишкевич, Геннадій Удовенко та інші.



Головний редактор журналу "ЄвроАтлантика" Віталій Довгич зауважив, що в часописі подано різні точки зору вітчизняних та зарубіжних політологів, політиків, журналістів й особливо наголосив, що публікації не піддавалися жодній цензурі. За словами Віталія Довгича, видавці часопису насамперед прагнуть внести в український політичний дискурс серйозні дебати стосовно політики. У зв’язку з цим і постала тема цього номера – проблеми громадської дипломатії. Тема, яка в Україні ще мало розвинена, але, як наголосив співвидавець і член Громадської ради часопису, директор Фонду «Демократичні ініціативи» і, власне, ініціатор обрання теми для цьогоо номера Ілько Кучерів, потребує активного вивчення і введення в обіг політичного і суспільного життя.

«Термін «громадська дипломатія» поки що мало вживається в Україні, тому ми хочемо ввести його і розвивати громадську дипломатію в державі, – пояснив Ілько Кучерів. – В українських навчальних закладах громадську дипломатію не викладають, тим часом, як у США, країнах Євросоюзу, в Росії читають величезний університетський курс, захищають дисертації з цієї проблематики». Експерт зазначив, що, скажімо, в Російській Федерації громадська дипломатія трактується як просування ідей Росії назовні, на закордон. Представники Альянсу трактують громадську дипломатію як просування ідей самої організації. Громадська дипломатія в країнах НАТО – це насамперед формування громадської думки, що поширюється на країни-члени Альянсу для того, щоб їхні громадяни розуміли цілі та завдання організації, наголосив Ілько Кучерів.
За словами директора «Демократичних ініціатив», Україна може запозичити натівський досвід, адже в Україні так само треба визначитися з цілями, задачами, з тим, що є «українська мрія», якою буде держава через 10 років, а потім ще пояснити своїм громадянам, що необхідно для формування політичної нації і просування держави вперед. Тому якраз громадська дипломатія, спрямована на Україну і українців, була би надзвичайно корисною сьогодні. Ілько Кучерів зауважив, що сьогодні вже існують попередні домовленості з Дипломатичною академією при МЗС України і Києво-Могилянською академією про те, щоби вводити такий предмет громадської дипломатії в навчальний курс для українських студентів.

З огляду на це, цікавими і корисними для майбутніх студійників будуть публікації щоквартальника "ЄвроАтлантка", в яких роз’яснюється, що таке взагалі громадська дипломатія і які завдання стоять перед НАТО в цій сфері, вважає директор «ДІ». Тема розкривається через статті асистента Генерального секретаря НАТО з питань громадської дипломатії Жана-Франсуа Бюро, заступника помічника Генерального секретаря НАТО з координації комунікаційної політики Стефані Бабст, а також інтерв'ю з консультантом НАТО з питань України Джеймсом Шерром.
Крім того, Ілько Кучерів додав, що Фонд «Демократичні ініціативи» приєднався до видання журналу, оскільки вважає поєднання зусиль громадських організації ефективним і дієвим інструментом. «Стратегічні цілі нашої діяльності і цього журналу – ті самі, – наголосив Ілько Кучерів. – Ми прагнемо, щоб Україна стала повноправним членом євроатлантичної спільноти і українці повною мірою відчули себе приналежними до Європи і євроатлантичного світу. Журнал «ЄвроАтлантика» так само виконує цю місію».


Директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України, член Громадської ради часопису Олександр Сушко в свою чергу зазначив, що дебати навколо євроатлантичної тематики дуже страждають від високого ступеня політизації і маніпулювання. В умовах інформаційних війн і пропаганди кваліфіковане і виважене висвітлення цієї проблематики утруднюється. На думку Олександра Сушка, досвід «ЄвроАатлантики» тим цінний, що часопис наполегливо, незважаючи на інформаційно несприятливу ситуацію, намагається тримати рівень позитивного кваліфікованого дискурсу. «Журнал позбавлений політиканства, лобової пропаганди. Натомість, використовуючи практику громадської дипломатії, ті позиції і концептуальні підходи, які застосовуються на рівні Альянсу, виходить на ці рекомендації», – зазначив експерт і назвав позитивним такий збіг методологій, дискурсів, підходів із Альянсом і його речниками.
Олександр Сушко порекомендував дописувачам журналу аналізувати не просто питання членства чи не членства України в НАТО, а саму суть і зміст трансатлантичних відносин, у яких Україні має належати істотне місце. Як зауважив аналітик, сьогодні українці залучаються переважно до дебатів на тему самої України, внутрішніх процесів, стосунків з Альянсом, тоді як для повноцінної інтеграції необхідно, щоб українці були задіяні в трансатлантичні дебати, які точаться навколо визначення майбутньої моделі Альянсу, його операційних пріоритетів, інституційної реформи, відносин з іншими міжнародними організаціями. Це ті питання, які справді потребують участі української аналітичної спільноти, політків, громадські діячів, підсумував Олександр Сушко.

 



Початок   Попередня сторінка   14   15   16   17   18   Наступна сторінка   Кінець
^ Вгору