Громадські організації як суспільні ліфти між владою і громадянами

14 жовтня 2011

Активний й ефективний громадський сектор є основною умовою демократизації суспільства. Як не може існувати економіка без капіталу, так само не може бути дієздатним громадянське суспільство без розвиненої мережі громадських організацій. Проте, як показало дослідження, що його провів Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, участь у діяльності громадських організацій в Україні бере лише 5% громадян. Феномен «навченого безсилля», коли люди вважають, що ні на що не можуть вплинути, міцно вкоренився у нашому суспільстві, що й зумовило досить великий відсоток тих, хто переконаний, що зовсім не може впливати на стан справ у суспільстві на загальнодержавному рівні (73%).

На цьому наголосила директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерів Ірина Бекешкіна під час круглого столу експертів «Чи зможе громадянське суспільство вплинути на українську політику?», який відбувся в рамках Партнерства Новий Громадянин.


Позитивним для громадського суспільства все ж є той факт, що більшість українців (на тлі тотальної недовіри до політиків) має довіру та готовність підтримати діяльність громадських організацій. Як зазначила Ірина Бекешкіна, 48% населення в Україні вважають, що державі потрібні громадські організації і 44% населення громадським організаціям довіряють. Щоправда, знають про існування таких організацій за місцем свого проживання лише 28%.

«Причин незалучення громадян до діяльності громадських організацій чимало: корупція в органах влади, неготовність органів влади співпрацювати із громадянами, непрозорість органів влади, відсутність інформації про її рішення (на це особливо нарікають члени ГО) та невіра людей у те, що вплив на владу може бути дієвим. Проте важливо і те, що 20% населення просто не знають, як це зробити. І тут значний резерв для громадських організацій для примноження своєї сили і впливу», – зауважила директор фонду «Демократичні ініціативи". Вона також наголосила, якщо немає масової участі громадян і вирішенні проблем держави, то демократія у будь-якій країні залежатиме від волі політичної еліти.

Для того, щоб якось змінити цю ситуацію потрібно демонструвати історії успіху, вважає експерт. Самі громадські організації уже визнають, що можуть щось зробити та отримати результати своєї діяльності. Серйозним успіхом громадянського суспільства, на думку соціолога, є ухвалення закону «Про доступ до публічної інформації».

На думку експерта Українського незалежного центру політичних досліджень (УНЦПД) Віктора Андрусіва, про нинішній стан громадянського суспільства може свідчити ще одна значуща цифра – в Україні в середньому на тисячу мешканців припадає 17 громадських організацій, а, наприклад, в Естонії, на ту саму кількість – 200 громадських організацій. «Громадянське суспільство це – певний інститут, який забезпечує активність громадян щодо здійснення будь-яких змін», – зазначив експерт.

З-поміж основних причин, які заважають розвитку громадянського суспільства, В.Андрусів назвав наявність патерналістських настроїв у громадян, покладання своїх сподівань на державу навіть у дрібницях; засилля бюрократії, коли на реєстрацію ГО потрібна як купа часу, так і документів; а також підконтрольність ГО державі, коли фактично держава залишає за собою право втручатись у діяльність організації, мотивуючи свої дії перевіркою, чи дотримується ГО свого статуту та чи не веде вона підривної діяльності.
Серед важливих передумов, на думку експерта, які змогли б змінити цю практику, є виконання рішення Євросуду від 2008 року, за яким відповідно до Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Україна має привести Закон «Про об'єднання громадян» та практику його застосування у відповідність до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Євросуду.

І хоча вже збігло три роки відтоді, як Україна отримала рекомендації Ради Європи у цій царині, український Законопроект «Про громадські організації» й досі перебуває у стані невизначеності. «У травні 2011 року закон був ухвалений у першому читанні і сьогодні він фактично спрощує можливості реєстрації і створення ГО, – пояснив експерт. – Але відновлення чи обмеження права на свободу об’єднання громадян перебуває нині в руках робочої групи Комітету з державного будівництва і місцевого самоврядування і, зокрема, народного депутата Юрія Ключковського. І саме на ньому лежить персональна відповідальність за остаточну редакцію та успіх проходження Законопроекту «Про громадські організації» №7262-1 у парламенті». Як підсумував експерт, у разі неприйняття закону Україна в черговий раз не виконає рішення Європейського суду, не буде створено умов для розвитку громадянського суспільства, а без громадянського суспільства влада не зможе донести реформи до цільових груп, отримати зворотний зв'язок та досягти довіри.

Погоджується зі своїм колегою і директор Інституту Масової Інформації Вікторія Сюмар, яка вважає, що влада повинна зрозуміти – зв’язок із суспільством їй допоможуть налагодити громадські організації, ефективні посередники, які діють в інтересах суспільства. «Рейтинг довіри до політиків суттєво поступився рейтингу довіри до громадських організацій, – пояснила свою думку експерт. – Це відбулося тому, що політики в Україні стали абсолютно відірваними від суспільства. І єдиною спробою налагодити місточки між системою державної влади і суспільством стають громадські організації, які діють не в інтересах політичних сил, а в інтересах громадського суспільства».

Експерт наголосила, що в Україні громадські організації сьогодні розвиваються не завдяки, а всупереч тому, що робить влада. Зростає кількість ГО, які виступають проти забудовників територій, які відстоюють свої соціальні права, як то податківці, афганці, чорнобильці. «Люди змушені об’єднуватися, і все це відбувається всупереч діям влади, – зазначила директор Інституту Масової Інформації. – Влада ж, яка має бути першою зацікавлена в тому, щоби працювали канали доходження інформації від суспільства, натомість сама часто штучно насаджує суспільству хибний образ про громадських активістів як таких собі «грантоїдів», що ведуть деструктивну діяльність на гроші західних фондів».
Вікторія Сюмар зазначила, що при тому, що найбільшим «гранітоїдом» у нас є держава, яка бере чималі міжнародні гранти на проведення реформ, навчань та тренінгів для державних службовців, противники громадського руху таврують ганьбою саме громадські організації, які, до речі, фінансуються західними фондами за прозорими схемами, чого не скажеш про критиканів, які беруть на це гроші в українських корупціонерів.

І все ж принциповим, на думку фахівця, є те, аби громадські організації створювалися і підтримувалися б самими українцями і були потрібні українському суспільству. «Тому що громадська організація це не є щось спрямоване проти держави і проти влади, як у нас це сприймають, – пояснює експерт. – Це не опозиціонери, а насправді посередники між владою і суспільством. В цьому їхня функція. Нормальна держава має бути зацікавленою у тому, щоб ГО працювали як суспільні ліфти, коли людина з суспільства може донести до влади свою громадську позицію, що в неї є за проблема і як її вирішити. А саме в громадських організаціях відбувається напрацювання цих рішень».
Держава може сама налагодити зв’язки з громадськими організаціям і експертами. І для цього, на переконання експерта, треба прийняти закон «Про громадські організації», щоб громадянам полегшити можливість вирішувати свої проблеми, а не залишати їм лише один вибір – виходити на вулиці.

На думку президента Творчого центру «ТЦК» Любові Паливоди, на громадські організації покладається не тільки роль провідників, але й відповідальність та вміння працювати з владою, вміння чинити тиск, організувати громадян у разі потреби.
Хоч у царині співпраці ГО і влади існують певні тертя, проте, як вважає експерт, все ж існують й успішні практики, щоправда, вони в основному стосуються регіональних організацій, які на місцевому рівні намагаються вирішити не глобальні, а конкретні питання.
Власне, на думку фахівця, тенденція останніх років є такою, що регіональні громадські організації мають більшу історію успіхів, ніж організації національного рівня, і разом з тим регіональні організації беруть на себе сміливість вирішувати ті проблеми, які існують на національному рівні.
Вадою в діяльності громадських організацій Любов Паливода вважає те, що розробивши досить ефективні рекомендації для влади, громадські активісти не завжди доводять їх до завершення. «Одного лиш моніторингу і експертизи діяльності влади замало, – наголошує експерт, – потрібно змусити владу втілити ті рекомендації, які виробило громадське суспільство».

За словами заступника керівника Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента України Віталія Кулика, на необхідності прийняття закону «Про громадські організації» в найближчий період наголошує сам Президент України і, можливо, що до кінця цього року цей закон буде ухвалений із тими рекомендаціями, на яких наполягали громадські активісти. Він також повідомив, що сьогодні опрацьовується Стратегія державного сприяння розвитку громадянського суспільства, яка на 90% складається з пропозицій громадських організацій (УНЦПД, Центр Громадської адвокатури та інші).

Однією з проблем, що гальмували створення громадських організацій, були реєстрація і підконтрольність ГО, зауважив Віталій Кулик. «Реєстрація та контроль статутної діяльності громадських організацій – це кормушка чиновників. Зараз завдання нашої Стратегії, завдання нової політики Президента – зламати цю систему! Буде максимально спрощена система реєстрації громадських організацій".

В.Кулик наголосив, що Стратегія стане не лише документом, а реальним інструментом прямої дії для громадян, бо містить у собі конкретний План Дій. «Я вважаю, що ухваленням цього документа відкривається вікно можливостей для громадянського суспільства. Та щоб зрушити розуміння людей про громадські організації, потрібно налагодити систему освіти у цьому напрямку та покращити роботу із медіа», – сказав заступник керівника Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента України Віталій Кулик. Експерт також закликав громадський сектор долучатись до розробки та прийняття державних рішень у цьому процесі. Без діалогу громадянського суспільства та влади неможливо налагодити нормальну діяльність державного організму, підсумував В.Кулик.
 

Інші новини


Початок   Попередня сторінка   1   2   3   4   5   Наступна сторінка   Кінець
^ Вгору