Звернення інтелектуалів, політиків та громадських діячів України до парламентів, урядів і народів світу

15 вересня 2009

 Подаємо повний текст звернення укрїнською, англійською та російською мовами   
                                                              
Звернення інтелектуалів, політиків та громадських діячів України до парламентів, урядів і народів світу
 

Виникнення України як незалежної демократичної держави в 1991 році стало одним з основних результатів і водночас гарантій завершення глобального протистояння "Схід–Захід", двоподілу Європи та поширення ідеалів свободи й демократії у світі. Україна зробила вагомий внесок у світову та європейську безпеку своєю відмовою від ядерної зброї. При цьому Будапештський Меморандум 1994 року був закріплений відповідними гарантіями держав – членів Ради безпеки ООН. Цей документ поряд з процесами розширення Євросоюзу та Євроатлантичної системи колективної безпеки свого часу відіграв значну роль у зміцненні системи європейської безпеки.

Проте сьогодні важко не побачити недостатню дієздатність цих гарантій. Російське керівництво свідомо взяло курс на демонтаж чинної системи безпеки, ключовим напрямом якого стало прагнення підпорядкувати Україну виконанню геостратегічних інтересів Росії. Наслідком такої стратегії є стрімка ескалація напруження у двосторонніх відносинах. Безпрецедентного загострення набула інформаційна війна проти України. В російському суспільстві з українців формується образ ворога, на Україну накидається ярлик головного дестабілізатора у відносинах ЄС і Росії.

Російська сторона навіть не допускає, що здійснення Україною стратегічного курсу на вступ до НАТО – це суверенне право нашої держави, що Україна обирає курс на Захід зовсім не всупереч Росії, а виходячи з власних національних інтересів. Добровільно відмовившись від статусу ядерної держави, Україна може протистояти сучасним зовнішнім викликам і загрозам лише в системі колективної безпеки.

Послання Президента РФ від 11 серпня ц.р. стало черговим кроком у реалізації зовнішньополітичної стратегії Кремля, що відверто нехтує українським суверенітетом, містить ознаки втручання у внутрішні справи України та не узгоджується із загальноприйнятими нормами міжнародного права. Український народ поважає демократичний вибір російського народу й вимагає поваги до свого вибору. Рішення Президента РФ відкласти відрядження посла в Україну на пізніший термін, пов’язане з імовірним приходом нової влади в нашій країні, яка, на думку Д.Медвєдєва, проводитиме інший (очевидно, вигідний Росії) політичний курс, можна оцінювати лише як відвертий зовнішній тиск сусідньої держави на волевиявлення українських громадян.

Ми шкодуємо, що російське керівництво наполегливо відкидає уроки історії і сподіваємося, що першочерговим завданням нової еліти сусідньої нам країни стане піклування свободами, правами й добробутом народів власної федерації. Немає сумнівів, що існуюче напруження, інспіроване російською владною верхівкою, є поверховим і тимчасовим. Глибина й маса міжлюдських стосунків представників двох народів – українців і росіян – в історичній перспективі відновить добросусідські відносини між нашими країнами.

Водночас нещодавнє послання Президента РФ Д.Медвєдєва Президентові України В.Ющенку знаменує, на нашу думку, іншу якісну фазу в ставленні російської влади до України. Уперше за довгі роки з’явилися ознаки того, що Кремль не виключає з арсеналу своїх зовнішньополітичних інструментів стосовно України й силові засоби.

Про це, поряд із поданням Д.Медвєдєвим до Держдуми Росії законопроекту, який дозволяє використання російських збройних сил за межами РФ, свідчить розгортання відповідної пропагандистської кампанії. Зневажливе ігнорування російським Президентом змісту листа-відповіді В.Ющенка, безпідставне звинувачення російською прокуратурою українських військових в участі в минулорічній війні на боці Грузії, трактування російським Президентом РФ вимушених дій українських правоохоронців у Криму як спроби ускладнити практичну діяльність Чорноморського флоту РФ – усе це вважаємо безпосереднім пропагандистським обґрунтуванням можливого силового втручання у внутрішні справи України для придушення її суверенітету та свободи, перетворення України в територію неподільного впливу й контролю з боку Росії. Російська риторика щодо України змушує згадати найжахливіші історичні приклади 1930-х років.

Ми розуміємо перехідний характер української політичної системи, згубність протистояння всередині владної верхівки, яке знижує ефективність зовнішньої політики держави та не сприяє її економічному розвиткові. Але Україна – це велика і вільна країна з величезним потенціалом демократії, що йде шляхом встановлення європейської правової системи, це країна, що за 18 років незалежності здобула авторитет і стала важливим суб’єктом європейської політики. Натомість підпорядкування України російській стратегії відновить поділ Європи, нестиме прямі загрози міжнародній і національній безпеці держав Євросоюзу, призведе до зниження загального рівня довіри та безпеки в Європі, ескалації напруження й протистоянь у міжнародних відносинах у цілому.

Ми звертаємося до керівництва США, Великої Британії, Франції і Китаю з пропозицією скликати відповідно до п.6 Будапештського Меморандуму міжнародну конференцію його держав-гарантів з метою забезпечити реальні гарантії безпеки України, задекларовані Меморандумом.

Звертаємось також до керівних органів ЄС щодо необхідності зайняти чітку та однозначну позицію в питанні забезпечення державного суверенітету України, висловити застереження щодо будь-яких форм втручання Росії у внутрішні справи України.

Окремо звертаємося також до держав Вишеградської групи (які завжди прихильно ставилися до України та її євроінтеграційних прагнень) з проханням виробити спільну чи висловити окрему позицію з приводу загострення російсько-українських відносин.

Юрій Андрухович, письменник;
 

В’ячеслав Брюховецький, Герой України, доктор філологічних наук, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія";

Богдан Гаврилишин, іноземний член НАН України, Ph. D., голова наглядової ради Міжнародного інституту менеджменту;

Семен Глузман, правозахисник, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України, директор Українсько-американського бюро захисту прав людини;

Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор, директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. І.Франка;

Микола Жулинський, академік НАН України, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України;

Оксана Забужко, письменниця;

Сергій Комісаренко, академік НАН України та Академії медичних наук України, доктор біологічних наук, директор Інституту біохімії м. О.В.Палладіна НАН України;

Леонід Кравчук, Герой України, перший Президент України;

Василь Кремінь, академік НАН України, доктор філософських наук, професор, президент Академії педагогічних наук України;

Юрій Ланюк, композитор;

Левко Лук`яненко, Герой України;

Мирослав Маринович, перший проректор Українського католицького університету, президент Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету;

Мирослав Попович, академік НАН України, доктор філософських наук, професор, директор Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України;

Сергій Рахманін, журналіст, редактор відділу політики газети "Дзеркало тижня";

Микола Рябчук, письменник і публіцист;

Костянтин Ситник, академік НАН України, доктор біологічних наук, професор, почесний директор Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України;

Володимир Сіренко, народний артист України, головний диригент і художній керівник Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України;

Тарас Стецьків, народний депутат України;

Володимир Філенко, народний депутат України;

Ігор Юхновський, Герой України, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, професор, почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України;

Ярослав Яцків, академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, голова Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України;

Тарас Возняк, філософ, політолог, головний редактор незалежного культурологічного журналу “Ї”;

Олексій Волович, директор Одеського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України;

Рустем Жангожа, політолог, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, член ПЕН-клубу;

Олександр Фільц, доктор медичних наук, професор, президент Української спілки психотерапевтів;

Ігор Марков, політолог, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України;

Олександр Іванків, перший заступник голови Українського інституту національної пам’яті;

Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ

Ілько Кучерів, директор Фонду “Демократичні ініціативи”

Іван Малкович , поет, видавець
 
 

Members of Ukraine’s intelligentsia appealed to governments of the world with a request to defend Ukraine from Russia.

Representatives of the Ukrainian elite requested the U.S., Great Britain, France and China to convene an international conference of guarantor countries of the Budapest Memorandum to ensure the security of Ukraine.

Specifically, in the statement it is written the Russian leadership has consciously taken a path of dismantling the current system of security, the key direction of which is the desire to subordinate Ukraine to executing the geo-strategic interests of Russia.

Yuriy Andrukhovych, Oksana Zabuzhko, Vyacheslav Bryukhovetskiy, Semen Gluzman, Mykola Zhulynskiy, Vasyl Kremin, Serhiy Komisarenko, Myroslav Popovych, Leonid Kravchuk, Levko Lukyanenko and other well-known representatives of Ukraine’s political elite.

 
An appeal of Ukraine's intellectuals, politicians and civic activists to parliaments, governments and peoples of the world
 

“We do not exclude the possibility that the Kremlin will use force against those that oppose it... There exists a direct threat to the security of EU member-states... We propose that an International Conference be convened...”

 

The foundation of the Ukrainian independent state in 1991 was one of the important results and, at the same time, one of the guarantees of the end of the global conflict between the “East” and the “West”, the twofold division of Europe, and the spread of the ideals of freedom and democracy in the world. Ukraine made its considerable contribution to the world’s and European security by renouncing its nuclear weapons. The Budapest Memorandum of 1994 was then confirmed by the respective guarantees of the state–members of the UN Security Council. At the time, this resolution, along with the concurrent expansion of the EU and the Euro-Atlantic system of collective security played an important role in the strengthening European security.

 

Today, however, one cannot fail to notice the inefficiency of these guarantees.

The Russian government intentionally took on a political course towards the destruction of the existing system of security. One of the key aspects of this policy is the attempt to force Ukraine to serve the needs of Russia’s geopolitical interests. This strategy resulted in the sharp escalation of tensions in the relationships between the two states. Russia’s informational war against Ukraine took on unprecedented forms. The Russian public is presented with the image of Ukrainians as an enemy and a major destabilizing factor in the relationships between the EU and Russia.

 

The Russian side does not even allow for the view that the Ukrainian foreign policy towards Ukraine’s accession to the NATO is an sovereign right of our state; that Ukraine’s pro-Western foreign policy cannot be considered as an action against Russia but that it rather serves as a reflection of Ukraine’s national interests. Ukraine voluntarily renounced its nuclear weapons. Ukraine can only resist its contemporary foreign challenges and threats within the system of collective security. 

 

The address of the President of Russia on August 11, 2009 became one of the steps in the realization of Kremlin's foreign policy that outwardly ignores Ukrainian sovereignty, reveals Russia’s intrusion into the internal affairs of Ukraine, and contradicts the generally accepted norms of international law. The Ukrainian people respect the democratic choice of the Russian people and demand the reciprocal respect for its own choice as well. The decision of the Russian President to postpone the appointment of an ambassador to Ukraine in anticipation of the potential arrival of a new authority in our country that, as President Medvedev hopes, would lead a different (apparently more friendly towards Russia) policy, can be only assessed as an outward pressure of the neighboring country on the electoral choices of Ukrainian citizens.

 

We regret that the Russian government consistently ignores the lessons of history. We hope that the new elites of our neighboring country would be primarily preoccupied with the liberties, rights, and well-being of the peoples of their own Federation. We do not doubt that the existing tensions provoked by the Russian authoritative leadership are superficial and temporary. The depth and the profundity of the interpersonal relationships between representatives of the two peoples – Ukrainians and Russians – will eventually restore the friendly relationships between our countries.

 

At the same time, we believe that the recent address of Russian President, Vladimir Medvedev, to Ukrainian President, Viktor Yushchenko, marks a substantially new phase in the attitudes of the Russian authoritative leadership towards Ukraine. For the first time in many years, indications have emerged that Kremlin does not exclude the use of force as its means of geopolitical influence in Ukraine.

 

There are other indications of this geopolitical strategy. Among them are President Medvedev’s proposal to the Russia’s State Duma of a draft law that allows the use of Russian armed forces outside of the territory of the Russian Federation and the launching of a respective propagandist campaign. We consider the following -- Russia’s President’s disrespectful neglect of V. Yushchenko's written response, the unfounded accusations of Ukrainian soldiers being involved in last year's war in Georgia on the side of Georgia by the Russian Prosecutor's Office; the Russian President’s treatment of the necessary actions of Ukrainian policemen in Crimea as an adverse attempt to impinge on the activity of Russia’s Black Sea fleet -- as the direct propagandist justification of a possible military intervention into Ukraine’s internal affairs with the aim of smothering Ukraine’s sovereignty and freedom, and transforming Ukraine into a territory of Russia’s immediate influence and control. Russia’s rhetoric towards Ukraine brings home the horrible historical examples of the 1930s.

 

We understand the transparent nature of the Ukrainian political system, the detrimental impact of the existing antagonism within Ukraine's leadership, all serious factors that reduce the efficiency of Ukraine’s foreign policy and hinder its economic growth. Ukraine is nevertheless a large and free country with huge democratic potential that is heading on the road towards the implementation of the European system of law. This is a country that during its eighteenth years of independence achieved respect and became an important subject of European policy. The subordination of Ukraine to Russia’s strategy threatens to return the division of Europe. It could cause direct threats to the international and national security of the EU member-states, lead to a decrease in general trust and security in Europe and the escalation of tensions and antagonism in international relationships in general.

 

We appeal to the governments of the USA, Great Britain, France and China with the proposal to organize an international conference of the guarantor-states regarding § 6 of the Budapest Memorandum with the aim to provide real guarantees of security to Ukraine, declared in the Memorandum.

 

We also appeal to the governing institutions of the EU to take a clear and non-ambivalent position regarding the sovereignty of Ukraine; to warn Russian against any attempts of intruding into Ukraine’s internal affairs.

 

We appeal separately to the state-members of the Visegrad Group (which always favored Ukraine and its Euro-Atlantic endeavors) with the request to design their common or separate positions regarding the agravation of Ukraine-Russia’s relationships. 

 

Yurij Andukhovych, writer

 

Viacheslav Briukhovetskyi, Hero of Ukraine, Doctor of Philology, the honorary Rector of the National University “Kyiv-Mohyla Academy.”

 

Bohdan Havrylyshyn, foreign member of the National Academy of Sciences of Ukraine, Ph.D., head of the Supervisory Council of the International Institute of Management.

 

Semen Gluzman, civil rights defender, the acting secretary of the Association of Ukraine’s Psychiatrists, director of the American-Ukrainian Council of the Defense of Human Rights.

 

Yaroslav Hrytsak, Ph.D. in History, professor, head of the Institute of Historical Research of Ivan Franko Lviv National University of Ukraine.

 

Mykola Zulyns’kyi, professor of the National Academy of Sciences of Ukraine, Ph.D. in Philology, head of Taras Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine.

 
Oxana Zabuzhko, writer.
 

Serhii Komisarenko, professor of the National Academy of Sciences of Ukraine and the Academy of Medical Sciences of Ukraine, Doctor of Sciences (biology); head of O.V. Palladin Institute of Biochemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine.

 

Leonid Kravchuk, Hero of Ukraine, the first President of Ukraine.

 

Vasyl Kremin’, professor of the National Academy of Sciences of Ukraine, Ph.D. in Philology, president of the Pedagogical Academy of Ukraine.

 
Yurii Laniuk, composer.
 
Levko Lukianenko, Hero of Ukraine.
 

Myroslav Marynovych, first vice-president of the Ukrainian Catholic University, president of the Institute of the History of Religion and Society of the Ukrainian Catholic University.

 

Myroslav Popovych, professor of the National Academy of Sciences of Ukraine, Ph.D. in Philology, head of Hryhorii Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine.

 

Serhii Rakhmanin, journalist, editor of the politics section of the weekly “Dzerkalo Tyzhnia.”

 

Mykola Riabchuk, writer, publicist.

 

Konstiantyn Sytnyk, professor of the National Academy of Sciences of Ukraine, Doctor of Sciences, biology, honorary head of M. Holodnyi Institute of Botanic of the National Academy of Sciences of Ukraine.

Volodymyr Sirenko, national actor of Ukraine, leading conductor and art director of the National Academic Symphony Orchestra of Ukraine.
 

Taras Stets’kiv, deputy of the Ukrainian parliament.

 

Volodymyr Filenko, deputy of the Ukrainian parliament.

 

Ihor Yukhnovs’kyi, Hero of Ukraine, Doctor of Sciences (Physics and Mathematics), head of the Ukrainian Committee of Sciences and Culture of the National Academy of Ukraine.

 

Taras Vozniak, philosopher, political observer, editor-in-chief of the independent magazine “Ї.”

 

Oleksii Volovych, head of the Odessa branch of the National Institute of Strategic Research by the Office of the President of Ukraine.

 

Rustem Zhanzhoga, political observer, leading researcher of the Institute of World’s Economy and International Relationships of the National Academy of Sciences of Ukraine, member of PEN-club.

 

Oleksander Filts, MdS, professor, president of the Ukrainian Psychiatrist Association.

 

Ihor Markov, political observer, head of the section of the ethno-social research of the Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine.

 

Oleksandr Ivankiv, first vice-president of the Institute of Ukrainian National Memory.

 

Ihor Koliushko, head of the Center of Political and Judicial Reforms.

 

Ilko Kucheriv, Director of the Democratic Initiatives Foundation

 
Ivan Malkovych, poet, publisher
 
Обращение интеллектуалов, политиков и общественных деятелей Украины к парламентам, правительствам и народам мира
 

Возникновение Украины как независимого демократического государства в 1991 году стало одним из основных результатов и одновременно гарантией завершения глобального противостояния "Восток–Запад", раздела Европы и распространения идеалов свободы и демократии в мире. Украина внесла весомый вклад в мировую и европейскую безопасность своим отказом от ядерного оружия. При этом Будапештский Меморандум 1994 года был закреплен соответствующими гарантиями государств — членов Совета безопасности ООН. Этот документ наряду с процессами расширения Евросоюза и Евроатлантической системы коллективной безопасности в свое время сыграл значительную роль в укреплении системы европейской безопасности.

Однако сегодня трудно не увидеть недостаточную дееспособность этих гарантий. Российское руководство сознательно взяло курс на демонтаж нынешней системы безопасности, ключевым направлением которого стало стремление подчинить Украину выполнению геостратегических интересов России. Последствием данной стратегии является стремительная эскалация напряжения в двусторонних отношениях. Беспрецедентно обострилась информационная война против Украины. В российском обществе из украинцев формируется образ врага, на Украину набрасывают ярлык главного дестабилизатора в отношениях ЕС и России.

Российская сторона даже не допускает, что осуществление Украиной стратегического курса на вступление в НАТО — это суверенное право нашего государства, что Украина выбирает курс на Запад вовсе не вопреки России, а исходя из собственных национальных интересов. Добровольно отказавшись от статуса ядерного государства, Украина может противостоять современным внешним вызовам и угрозам только в системе коллективной безопасности.

Послание Президента РФ от 11 августа с. г. стало очередным шагом в реализации внешнеполитической стратегии Кремля, который откровенно пренебрегает украинским суверенитетом. Данное Послание содержит признаки вмешательства во внутренние дела Украины и не согласуется с общепринятыми нормами международного права. Украинский народ уважает демократический выбор российского народа и требует уважения к своему выбору. Решение Президента РФ отложить направление посла в Украину на более поздний срок связано с возможным приходом новой власти в нашей стране, которая, по мнению Д.Медведева, будет проводить другой (очевидно, более выгодный для России) политический курс, можно расценивать исключительно как откровенное внешнее давление соседнего государства на волеизъявление украинских граждан.

 Мы сожалеем, что российское руководство упорно отвергает уроки истории и надеемся, что первоочередной задачей новой элиты соседней нам страны станет забота о свободах, правах и благосостоянии народов собственной федерации. Не вызывает сомнений, что существующая напряженность, инспирированная российской властной верхушкой, является поверхностной и временной. Глубина и масса межчеловеческих отношений представителей двух народов — украинцев и русских — в исторической перспективе восстановит добрососедские отношения между нашими странами.

Вместе с тем недавнее послание Президента РФ Д.Медведева Президенту Украины В.Ющенко знаменует, по нашему мнению, другую качественную фазу в отношении российской власти к Украине. Впервые за долгие годы появились признаки того, что Кремль не исключает из арсенала своих внешнеполитических инструментов в отношении Украины и силовые средства.

Об этом, наряду с подачей Д.Медведевым в Госдуму России законопроекта, разрешающего использование российских вооруженных сил за пределами РФ, свидетельствует развертывание соответствующей пропагандистской кампании. Пренебрежительное игнорирование российским Президентом содержания письма-ответа В.Ющенко, безосновательное обвинение российской прокуратурой украинских военнослужащих в участии в прошлогодней войне на стороне Грузии, трактовка Президентом РФ вынужденных действий украинских правоохранительных органов в Крыму как попытку осложнить практическую деятельность Черноморского флота РФ — все это считаем непосредственным пропагандистским обоснованием возможного силового вмешательства во внутренние дела Украины для подавления ее суверенитета и свободы, превращения Украины в территорию безраздельного влияния и контроля со стороны России. Российская риторика в адрес Украины заставляет вспомнить самые трагические исторические примеры 1930-х годов.

Мы отдаем себе отчет в переходном характере украинской политической системы, осознаем губительность противостояния внутри властной верхушки, снижающего эффективность внешней политики государства и не способствующего его экономическому развитию. Но Украина — это большая и свободная страна с огромным потенциалом демократии, идущая путем установления европейской правовой системы, это страна, которая за 18 лет независимости заслужила авторитет и превратилась в важный субъект европейской политики. Подчинение Украины российской стратегии, наоборот, возобновит раздел Европы, будет нести прямые угрозы международной и национальной безопасности государств Евросоюза, приведет к снижению общего уровня доверия и безопасности в Европе, к эскалации напряженности и противостояния в международных отношениях в целом.

Мы обращаемся к правительствам США, Великобритании, Франции и Китая с предложением созвать в соответствии с п.6 Будапештского Меморандума международную конференцию его государств-гарантов для обеспечения реальных гарантий безопасности Украины, декларируемых Меморандумом.

Обращаемся также к руководству ЕС занять четкую и однозначную позицию в вопросе обеспечения государственного суверенитета Украины, высказать предостережения в отношении любых форм вмешательства России во внутренние дела Украины.

Отдельно обращаемся также к государствам Вышеградской группы (которые всегда положительно относились к Украине и ее евроинтеграционным стремлениям) с просьбой выработать общую или высказать особую позицию касательно обострения российско-украинских отношений.

Юрий Андрухович, писатель;

Вячеслав Брюховецкий, Герой Украины, доктор филологических наук, почетный президент Национального университета "Киево-Могилянская академия";

Богдан Гаврилишин, иностранный член НАН Украины, Ph. D., председатель совета по надзору Международного института менеджмента;

Семен Глузман, правозащитник, исполнительный секретарь Ассоциации психиатров Украины, директор Украино-американского бюро защиты прав человека;

Ярослав Грицак, доктор исторических наук, профессор, директор Института исторических исследований Львовского государственного университета им. И.Франко;

Николай Жулинский, академик НАН Украины, доктор филологических наук, профессор, директор Института литературы им. Тараса Григорьевича Шевченко НАН Украины;

Оксана Забужко, писательница;
 

Сергей Комиссаренко, академик НАН Украины и Академии медицинских наук Украины, доктор биологических наук, директор Института биохимии им. О.В.Палладина НАН Украины;

Леонид Кравчук, Герой Украины, первый Президент Украины;
 

Василий Кремень, академик НАН Украины, доктор философских наук, профессор, президент Академии педагогических наук Украины;

Юрий Ланюк, композитор;
 
Левко Лукьяненко, Герой Украины;
 

Мирослав Маринович, первый проректор Украинского католического университета, президент Института религии и общества Украинского католического университета;

Мирослав Попович, академик НАН Украины, доктор философских наук, профессор, директор Института философии им. Г.С.Сковороды НАН Украины;

Сергей Рахманин, журналист, редактор отдела политики газеты "Зеркало недели";

Николай Рябчук, писатель и публицист;
 

Константин Ситник, академик НАН Украины, доктор биологических наук, профессор, почетный директор Института ботаники им. Н.Г.Холодного НАН Украины;

Владимир Сиренко, народный артист Украины, главный дирижер и художественный руководитель Национального заслуженного академического симфонического оркестра Украины;

Тарас Стецкив, народный депутат Украины;
 
Владимир Филенко, народный депутат Украины;
 

Игорь Юхновский, Герой Украины, доктор физико-математических наук, академик НАН Украины, профессор, почетный директор Института физики конденсированных систем НАН Украины;

Ярослав Яцкив, академик НАН Украины, доктор физико-математических наук, председатель Украинского международного комитета по вопросам науки и культуры при НАН Украины;

Тарас Возняк, философ, политолог, главный редактор независимого культурологического журнала “Ї”;

Алексей Волович, директор Одесского филиала Национального института стратегических исследований при Президенте Украины;

Рустем Жангожа, политолог, ведущий научный сотрудник Института мировой экономики и международных отношений НАН Украины, член ПЭН-клуба;

Александр Фильц, доктор медицинских наук, профессор, президент Украинского союза психотерапевтов;

Игорь Марков, политолог, заведующий сектором этносоциальных исследований Института народоведения НАН Украины;

Александр Иванков, первый заместитель председателя Украинского института национальной памяти;

Игорь Колиушко, председатель правления Центра политико-правовых реформ

Илько Кучерив, директор Фонда “Демократические инициативы"
 
Иван Малкович , поэт, издатель
 

 

Інші новини


Початок   Попередня сторінка   1   2   3   4   5   Наступна сторінка   Кінець
^ Вгору