Посередники між владою і громадськістю зібрались на робочу зустріч

17 травня 2011

Від стратегії виживання до стратегії розвитку – такий шлях проходять українські аналітичні центри, відповідаючи на інтелектуальні та фінансові виклики сьогодення. Аби обмінятися ідеями щодо подальшого розвитку й успішної діяльності, щодо забезпечення своєї сталості  та  місії, експерти провідних аналітичних центрів зібралися на робочу зустріч, організовану за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Ради Фонду розвитку аналітичних центрів Інституту Відкритого суспільства.

Мета  семінару включала широке коло питань – обмінятися думками щодо минулих успіхів та невдач у сфері аналізу політики, обговорити те, з якою метою і на кого мають бути спрямовані дослідження аналітичних центрів, який внесок має бути зроблений українськими та міжнародними мозковими центрами у розвиток громадянського суспільства.

Проте одне із головних завдань, що стоїть нині перед  аналітичними центрами, – це  необхідність достукатись до влади. Адже на сьогодні   ситуація діалогу між державою і неурядовими організаціями залишається незрозумілою. Про це сказав виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький.

«Провладна партія звинувачує Фонд Джорджа Сороса  у фінансуванні антиукраїнських проектів, у тому, що він готує революцію за варіантом  Північної Африки. Проте на вимогу надати  докази своїх звинувачень,  жодних аргументів влада не пропонує».  Євген Бистрицький зазначив, що аналітичні центри в Україні намагаються впливати на політичні процеси, ініціювати та стимулювати попит на позитивні зміни, формувати громадську думку, вести на рівних діалог з владою. Однак  поки що органи державної влади практично не використовують потенціал аналітичних центрів. Механізми співпраці  залишаються недієвими, надто  щодо імплементації пропозицій незалежних мозкових центрів у реальні рішення влади.

Голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський розповів про своє бачення ролі аналітичні центрів в Україні. Експерт зауважив, що в ідеалі неурядові аналітичні організації виконують важливу функцію інтелектуальних посередників між суспільством і владою. Вони намагаються більше впливати на політику держави, розробляють альтернативне бачення її розвитку, виробляють рекомендації для влади, намагаючись вести з нею діалог.
Втім одним із викликів, які стоять нині перед мозковими центрами, вважає Ігор Бураковський, є той, що на сьогодні в Україні немає постійних, усталених державною владою форм співробітництва з аналітичними центрами. Результативність співпраці, на думку експерта, значною мірою залежить від готовності владних структур сприймати альтернативні пропозиції. А її сьогодні можновладці практично не виявляють.
 
Те, що підтримувати контакти з нинішніми органами влади стає дедалі важче, підтвердив і голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. За словами експерта, владу доводиться переконувати у доцільності пропозицій щодо покращення державної політики, що їх розробляють українські незалежні експерти. «Нинішні можновладці довіряють здебільшого іноземним аналітичним організаціям, – пояснив Ігор Коліушко. – І радше звернуться, наприклад, до російських експертів, ніж покладуться на думку вітчизняних фахівців».
За його словами, досі нерозв’язано і питання  юридичного статусу неурядових аналітичних центрів. В українському законодавстві відсутнє таке поняття, як «неурядовий аналітичний центр». Мозкові центри в Україні існують з найрізноманітнішими правовими статусами і діють чи як громадські організації, чи як товариства з обмеженою відповідальністю, як благодійні фонди, асоціації, установи, хоча кожен із цих статусів повною мірою не відповідає призначенню Think tanck. «Тривалі спроби вирішити це питання ухваленням закону про неприбуткові організації так і не знайшли підтримки парламенту, – наголосив експерт. – І тепер парламентарі знову хочуть ухвалити закон про громадські організації, який не вирішуватиме питань аналітичних центрів».
Ігор Коліушко наголосив, що стоїть перед аналітичними центрами і проблема суттєвого погіршання фінансування. Більшість донорів останніми роками почали змінювати свої правила, переставши фінансувати адміністративні витрати (оренду офісів, послуги зв’язку тощо), без чого важко розвиватися неприбутковій організації.

 Успішного втілення розробок  аналітичних центрів слід очікувати тоді, коли буде тиск на владу. Таку думку висловила директор фонду «Демократичні  ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна. Не замикатись у своєму середовищі аналітичних центрів, а виходити   на більш широке поле громадських організацій, об’єднувати зусилля «розумних і активних», формувати культуру своїх напрацювань, виносити їх  до ЗМІ, а відтак і  до влади. Прикладом такого активного лобіювання принципової  для демократичного суспільства реформи  може бути відстоювання незалежними експертами і громадськими організаціями запровадження ЗНО. Хоч як влада намагається знівелювати значущість системи зовнішнього незалежного оцінювання, громадські організації спільно з експертами, посилаючись на  підтримку громадян, ведуть активний контроль за ЗНО і відстоюють цю найуспішнішу  реформу  в сфері освіти.

Відтак семінар аналітичних центрів став гарною нагодою узагальнити дослідження у сфері політики. Крім того, під час роботи семінару була  можливість поцікавитись у міжнародних експертів про їхні враження від поточної ситуації в Україні.

Погляд із Польщі
 

Яцек Кухарчик, член ради Фонду розвитку аналітичних центрів, директор Інституту громадських справ (Польща)

В Польщі дивляться на розвиток справ в Україні з певними занепокоєнням.  В експертному середовищі панує  неспокій  щодо умов української демократії, щодо демократичних свобод. Свого часу нам здавалося, що демократія в Україні  в безпеці, але сьогодні  багато людей боїться, що це не так.

Централізація влади і підпорядкування судової влади виконавчій призводить до того, що суд є виконавцем того, чого хочуть політики чи багаті люди, олігархи. А це не відповідає принципу  верховенству права. Проблеми є на кожному рівні, починаючи від свобод демократичних і закінчуючи можливістю використання різного виду допомоги. Ми самі  хочемо, щоби ЄС щоразу в більших кількостях надавав Україні допомогу, але водночас хочемо  бути впевнені, що вона не буде розкраденою.

Звичайно, в Україні ситуація не виглядає так, як в Білорусі, але в Польщі ми переживаємо, в якому напрямку рухається Україна. Ми боїмося «путінської»  моделі, чи м’яко кажучи – автократії.

Адже досвід Польщі  є таким, що щоб вступити до ЄС, ми мусили впроваджувати економічні  й демократичні реформи. Добре функціонування демократичної системи було однією з умов впровадження реформ.  Ми не віримо в те, що реформи  можуть ефективно діяти в авторитарних системах, скоріше навпаки. Не можна мати успіху у впровадженні економічних реформ, якщо потерпає демократія і обмежуються демократичні свободи. Не можна сподіватись на успіх реформ в державі, де судова влада  підпорядкована виконавчій владі.

Втім Польща залишається стратегічним партнером України і в період головування Польщі у Раді ЄС вона дуже старатиметься прихилити ЄС до України,  сприяти підписанню Угоди про Асоціацію з Україною .

 
Погляд зі Сполучених Штатів Америки
 

Томас Карозерс, голова Ради Фонду розвитку аналітичних центрів, віце-президент з досліджень Фонду Карнегі за міжнародний мир

У Вашингтоні багато хто спостерігає за ситуацією в Україні досить уважно, і те, що відбувається тут зараз, викликає чимало стурбованості. Було достатньоо непевності стосовно того, який напрямок розвитку обере українська влада. Від влади надходили різні ініціативи; деякі з них сигналізували бажання провести реформи, деякі – ні. І з нашого боку були спроби спостерігати за цими ініціативами та оцінювати їх.

 Мені здається, що наші судження про владу носитимуть неостаточний характер доти, допоки ми не побачимо її подальших кроків. Однак, як я вже казав , існує занепокоєння, один із аспект якого  стосується напрямку політичного розвитку, зокрема, потенційного обмеження простору політичної боротьби. Інші аспекти стосуються того, наскільки розважливими є задекларовані владою цілі економічних реформ і чи мають плани цих економічних реформ серйозне підґрунтя.

Зрозуміло, що нашу увагу привернула низка конкретних подій: наприклад, «харківські» угоди та написання нового виборчого кодексу. Однак, поки що жодна подія чи жодне питання не було вирішальним, тому загальна картина поки що досить непевна. І тому  вона потребує пильної уваги.

Погляд з Великої Британії
 

Ендрю Вілсон, провідний дослідник політики Європейської Ради з міжнародних відносин.

Загальна відповідь, на мою думку, полягає в тому, що період сумнівів уже завершився, тому ми маємо оцінювати владу за її конкретними досягненнями та потенційними кроками, а не за висловленими обіцянками. Я вважаю, ми спостерігаємо досить чіткий та бентежливий демократичний регрес. Нова команда прийшла до влади, використовуючи багато риторики про порядок і стабільність. Так, вона  могла сподобатись багатьом українцям. Навіть Захід пробачив українській владі занадто багато чого і зробив це занадто рано і занадто швидко в ім’я встановлення порядку. Але відбувся досить серйозний відкат стосовно змін до Конституції та досить вражаючої судової реформи.

Порядок і стабільність нова влада сприймала як необхідну умову для проведення потрібних реформ. Однак з початку цього року ми бачимо, по суті, протилежну картину. Нова політична еліта нині перебуває у страху перед   повторенням «Майдану». Тому   необхідність у забезпеченні порядку буде виправданням того, що реформи не проводяться.

 
 
 
 
Інші новини


Початок   Попередня сторінка   1   2   3   4   5   Наступна сторінка   Кінець
^ Вгору