Експерти: Міносвіти не знає, куди вести освіту України

27 жовтня 2011


Подія, яка важлива, безсумнівно, як для самої освіти, так і для країни загалом – ІІІ Всеукраїнський з'їзд педагогічних працівників – зібрала освітян і експертів за круглим столом «Назустріч з'їзду освітян України: куди веде освіту стратегія Міносвіти?». Втім, учасники засідання поділилися думками не лише про те, як готувався з'їзд й інформаційний привід до нього під назвою студентський референдум, а також висловили свій погляд на такі засадничі для освіти документи, як проект Національної стратегії розвитку освіти та Етичний кодекс вчителя.

Всеукраїнський з'їзд працівників освіти, який відбудеться 28 жовтня, готувався непрозоро. Про це заявив Президент Академії наук вищої школи Микола Дробноход. За його словами, працівникам освіти до останнього часу не було відомо, де саме проводитиметься з'їзд, навіть у запрошеннях не було вказано ані адреси, ані години. Але головне, на думку науковця, що для обговорення громадськості не представили документ – проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки, – який на з'їзд виноситься вже для ухвалення. «Не довівши до ума один документ, маю на увазі закон «Про вищу освіту», Міносвіти підготувало до з'їзду освітян інший – Національну стратегію освіти в Україні на 2012-2021 роки, яку хоче ухвалити без концепції і обговорення». Микола Дробноход переконаний, що Міносвіти працює над реформою галузі, не маючи конкретного бачення, якою має бути освіта ані в найближчий час, ані в перспективі. «Кожен пункт стратегії – це декларація правильних і всім відомих речей про те, що треба підвищувати якість освіти, однак не йдеться про головне – як її підвищити», – зазначив Президент Академії наук вищої школи. На думку фахівця, сьогодні відбувається колосальне падіння якості освіти. Тому керівництву освітньої галузі треба дбати насамперед не про те, щоб плодити і ухвалювати потрібні документи, а про те, як поліпшувати психологічну сутність молодої людини, особистість якої нині формується лише завдяки інтернету, телевізору та електронним засобам, а не завдяки освітньо-професійній підготовці.

Голова правління Центру освітнього моніторингу, екс-заступник міністра освіти і науки Павло Полянський узагалі вважає, що керівництво Міносвіти зумисне нав'язало проведення цього з`їзду у жовтні, адже насправді цей захід був запланований на травень 2012 року. Однак, на думку фахівця, саме електоральний ажіотаж, який буде на ту пору, змусив Міносвіти перенести дати з'їзду педагогічних працівників.

За словами П. Полянського вперше в історії української освіти з'їзд відбуватиметься в умовах, коли офіційно задекларовано розрив з усією попередньою традицією напрацювань в освіті. «Раніше, ні за всіх міністрів, ні після першого, ні після другого з'їздів, ніколи не декларувалося розриву з усією освітньою управлінською політикою усіх часів, – зауважив екс-заступник міністра. – Навіть… не декларувалось розриву з набутками радянської освіти, а мова йшла про еволюцію цих процесів». На думку експерта, також вперше в історії української освіти форум організовує політична команда позаполітичного освітнього міністерства. Павло Полянський висловив припущення, що насправді «головними будуть не питання освіти, а намагання шквалом усіляких проектів створити видимість, що впродовж останніх півтора року займалися не лише тим, що політично й економічно вигідно, а навіть трохи й освітою».

П.Полянський повідомив, що Центр освітнього моніторингу за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» з 3 по 24 жовтня провів анонімне нерепрезентативне опитування щодо проведення III Всеукраїнського з'їзду працівників освіти. Метою опитування було з'ясувати, чи належно педагогічних працівників поінформовано про підготовку з'їзду та про документи, які заплановано обговорити, чи беруть вони участь в обранні його делегатів. Всього в усіх 27 адміністративних одиницях в опитуванні взяло участь 324 освітян, 189 вчителів, 81 методист обласної ланки і 54 чиновники міського і районного відділу освіти.

За словами П.Полянського, 11% опитаних заявили, що добре обізнані про підготовку з'їзду та питання, які буде розглянуто на ньому, 84% визнали, що не мають достатньої інформації з цих питань, а ще 5% не визначилися. 8,3% відповіли, що мали безпосередній стосунок до висунення й обрання делегатів з'їзду, а 91,7% не брали в цьому участі. 85% опитаних вважають, що делегатів освітянського з'їзду мають висувати педагогічні колективи, 4,5% – Міністерство освіти й науки, молоді та спорту України, інші органи управління освітою, а також освітянські профспілки. 10,5% респондентів не визначилися щодо процедури обрання делегатів. 87% респондентів переконані, що проекти документів, які буде винесено на з'їзд, слід попередньо оприлюднювати для обговорення. Тільки 11% опитаних вірять, що з'їзд здатен поліпшити ситуацію в освіті. Не чекають позитивних змін 71% респондентів, а 18% не визначилися.

Тож, на підставі опитування експерт зробив чотири висновки: громадськість була не достатньо проінформована і не обізнана про проведення з'їзду освітян; понад 90% опитаних педагогів не брали участі у виборі делегатів з'їзду, при тому, що всі категорії освітян одностайні в тому, що саме педагогічні колективи мали формувати склад делегатів з'їзду; учасники опитування одностайні в тому, що документи, винесені на з'їзд, повинні були попередньо оприлюднюватись та обговорюватись; понад 70% учасників переконані, що з'їзд не ухвалить рішень, які матимуть серйозний вплив на подальший розвиток освіти і долю вчителів.

Народний депутат Леся Оробець також вказала на непрозорість списків делегатів цього з`їзду. Вона зазначила, що підготовка до нинішнього з’їзду нагадала їй події півторарічної давності, коли готувались парламентські слухання щодо скасування 12-річної системи шкільної освіти. Тоді так само незрозуміло як добиралися делегати, списки їх були засекречені. «На цьому з’їзді, – переконана народний депутат, – також не буде нікого, хто б представляв альтернативу освітній політиці».
«Відбувається поступова централізація системи вищої освіти, по суті, підпорядкування системи освіти потребам однієї правлячої партії. Для цього відбувається чистка ректорів, впровадження корупційних схем, нелегальний збір персональних даних абітурієнтів», – наголосила Л.Оробець.

Проаналізувавши інформацію про підготовку делегатів, експерти перейшли до обговорення ще одного інформаційного приводу, який готувався до з'їзду, – студентського референдуму. Директор Докторської школи Національного університету «Києво-Могилянська академія» Михайло Винницький звернув увагу на те, що у самому проекті Національної стратегії освіти, який виноситься на з'їзд, вже немає згадки про новий законопроект «Про вищу освіту», а з'явився документ про внесення змін до закону. На думку експерта, ці відмінності у назвах документа свідчать про те, що готується якийсь інший законопроект. Але перед цим чиновники забажали провести референдум, який і мав на меті своїми результатами продемонструвати зашкалюючу підтримку студентами ініційованого Міністерством освіти нового законопроекту.

У круглому столі взяли участь представники студентських громад, які повідомили, що студентські ради їхніх вишів визнали цей референдум як замовний і сумнівний, який не вносить жодної ясності в цей процес, а тому вирішили не проводити його у своїх навчальних закладах. Відтак у студентському референдумі не брало участі два провідні українські вуиші – Київський Національний університет ім. Т. Шевченка та Києво-Могилянська академія.

Не викликало сумнівів у тому, що формулювання запитань, винесених на референдум, містило в собі маніпуляції, і в соціолога, директора Фонду «Демркратичні інініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірини Бекешкіної. «Цей референдум уже дискредитований, і навряд чи Міносвіти використовуватиме його як головну зброю для прийняття закону про вищу освіту», – заявила науковець. Вона висловила зауваження з приводу деяких анкетних запитань, які адресувалися українському студентству під час референдуму. Зокрема: Чи хотіли б ви мати стипендію на рівні прожиткового мінімуму? Чи хотіли б ви, аби оплата за навчання протягом усього року була стабільною?

«Усе стає зрозуміло, коли після батереї таких запитань звучить останнє: Чи хотіли б ви, щоб закон "Про вищу освіту" було ухвалено якнайшвидше? А кажучи іншими словами, якщо ви хочете мати підвищену стипендію та стабільну оплату, то треба приймати цей закон», - наголосила І.Бекешкіна.
Експерт вважає, що ситуація з референдумом яскраво свідчить про загальну специфіку підходу керівництва вищої освіти до студентів. «На мою думку, найбільша проблема в нашій країні не в економіці і навіть не в політиці, а в питанні цінностей. Чого може навчити десятки тисяч студентів цей референдум? Що маніпулювати думкою можна, що для того, щоб досягти своєї мети, будь-які засоби прийнятні і потрібні! Студенти чудово розуміють, що від них вимагається, – хочеш мати більш високу стипендію, значить – підтримуй закон, такий собі обмін». Ірина Бекешкіна висловила жаль, що такий стиль керівництва студенти приймають. І це, на думку соціолога, свідчить про загальну ціннісну кризу в суспільстві.

В свою чергу директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук дав оцінку проекту Національної стратегії освіти, винесеному на ухвалення з'їзду, хоча зауважив, що складно давати оцінку тому, що неможна оцінити. «Є багато сторінок тексту, який опубліковано за 18 днів до дня проведення з'їзду і пропонується обговорити, заховавши його на тяжкодоступоному сайті міністерства».

За словами І. Лікарчука, керівництво Міносвіти не знає, куди вести освіту України. І цим документом воно дуже добре це показало. «Це не стратегія, а шарахання між деякими здобутками радянської моделі освіти, російським досвідом і гіпотетичними уявленнями про те, якою може колись бути освіта в Україні». Експерт пояснив, що в українській освіті є три болючі проблеми. Проблема управління освітою, яка сьогодні скочується до гірших традицій централізованої системи управління. Проблема якості освіти. І проблема економіки освіти. Жодну із цих проблем стратегія не визначає як таку, що є загрозливою для освіти.

І все ж головною небезпекою цього документа, на думку І. Лікарчука, є та, що, він віддаляє Україну від елементарних традицій і здобутків європейської освітньої політики, європейських освітніх цінностей. «Я не кажу про те, що в ньому відсутня навіть згадка про Болонський процес, але там немає й згадки про реальні механізми переходу до автономного управління закладами освіти, зокрема університету, про роль науки в підготовці кваліфікованих кадрів, не закладено позиції здорової освітянської ідеології, поверненої до учня, до студента, до замовника освітніх послуг. І в цьому є дуже велика небезпека прийняття цього документа», – резюмував директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти.

Координатор напрямку «Суспільство знань» Уряду змін, колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти Лілія Гриневич, у свою чергу, висловила сподівання, що делегати з'їзду не підтримають такої низької якості документів, винесених на ухвалення.

«Якість документів надзвичайно низька, і я сподіваюся, що освітня спільнота, а також делегати, які представляють цих освітян на з`їзді, будуть сповнені своєї відповідальності, щоб не підтримати такої низької якості документи, які не просто нікуди не ведуть нашу освіту, а які є шкідливими за своєю суттю», – сказала вона.

Лілія Гриневич зазначила, що на розгляд освітян буде винесено ще один документ – Етичний кодекс вчителя. «Оскільки у стратегії національної освіти щодо праці вчителя закладено старі підходи, які до того ж владою не виконуються, тому, щоб компенсувати увагу до вчителя, мабуть, і створили Етичний кодекс для нього», – внесла ясність експерт, додавши, що такий документ насправді має право на життя, адже існує міжнародна практика етичних професійних кодексів. «У цих кодексів є цілком чітка сформульована мета. Вони приймаються для того, щоб успішно розв'язувати будь-які можливі етичні конфліктні ситуації в певному професійному середовищі», – пояснила Л. Гриневич, навівши приклад відомої міжнародної Декларації професійної етики Всесвітньої організації вчителів і викладачів. Проте вітчизняний кодекс вчителя, на думку експерта, перевершив усі кодекси в одному – «в обсягу слів, в обсягу пустослів'я, в обсягу переліку правил для вчителя, правил, які зазіхають на його особисте життя».

Лілія Гриневич навела приклад, як у міжнародному кодексі Всесвітньої організації вчителів і викладачів іде мова про конфлікт між адміністрацією навчального закладу і вчителем. «Вони пишуть, що вчителі виконують розумні інструкції керівного персоналу і мають право піддавати сумніву ці інструкції через чітко встановлену процедуру. Тобто пояснено, в який спосіб можна етичні конфліктні ситуації вирішувати. У нас написано аморфне: стосунки адміністрації з кожним вчителем базуються на принципах рівноправності. А поряд з тим величезна кількість правил".
Підсумовуючи, Л. Гриневич сказала, що, на жаль, ні у Національній стратегії, ні у Етичному кодексі вчителя не представлено тих механізмів, які повинні допомогти врегулювати сферу етичних стосунків навколо професії вчителя і піднести його статус у суспільстві.

Оцінюючи Національну стратегію освіти, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Квіт згадав ще один документ – Програму економічних реформ на 2010–214рр., в якому ключовим моментом реформування освіти прописано реформування саме університетів. «Це не має бути розмова про міністерство, це має бути розмова про університети, – зазначив Сергій Квіт. – Проте нова стратегія розвитку освіти, запропонована міністерством, жодним чином не фокусується на формуванні університетів. Законопроект – жахливо централізаторський. Ми нарахували понад 100 тверджень про права міністерства, про те, як до міністерства треба звертатися, як міністерство повинне керувати. Це закон про міністерство, в перше чергу, а не про освіту», – констатував Сергій Квіт.

За словами керівника вишу, немає в документі жодної згадки й про науку, що вказує на те, що люди, які його укладали, взагалі перебувають поза темою й риторикою вищої освіти. Про це свідчить хоча б той факт, каже С. Квіт, що в стратегії ні разу не вживано слова «автономія», улюбленого слова міністра освіти і науки.

А, на думку академіка НАН України Ярослава Яцківа, сьогодні українське суспільство взагалі не готове до прийняття такої стратегії, бо воно «хворе»: університети втратили вимогливість до студентів і до себе, в більшості серйозних вишів не розвивається наука, немає доброї технічної бази, власне, втрачено вимогливість до самих до себе. Втім водночас науковець назвав свій рецепт оздоровлення галузі. «Потрібно вирішити три проблеми, – резюмував Ярослав Яцків, – підвищити престиж професії вчителя; зберігати і примножувати всі добрі традиції і надбання освітян, а також подбати про економіку освіти».

Натомість виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький виступив проти тієї тези, що суспільство не готове розбудовувати освітню політику. Він вважає, що експертне середовище в Україні є, воно активне і представлене не лише в особі публічних експертів, а й в особі простих вчителів. За словами Є. Бистрицького, відомо чимало проектів, де вчителі активно обговорюють способи фінансування шкіл, самостійності шкіл, автономію університетів. «Все це існує, – наголосив керівник фонду. – Проблема полягає в тому – як задіяти цей потенціал. Бо на цей потенціал влада не хоче звертати увагу. Вона абсолютно байдужа до громадянського суспільства і не хоче з ним вступати в будь-який діалог».

Євген Бистрицький зазначив, що за останні роки потреба в діалозі будь-якої політичної влади з експертним середовищем визріла у найвищу форму. Втрата Міносвіти здатності вести ефективний діалог з громадськістю якраз і зумовила, за словами Бистрицького, такий перебіг підготовки з'їзду педагогічних працівників, який відбувається непрозоро.

Підсумовуючи, директор фонду «Відродження» зазначив, що міністерство не може бути просто адміністративним органом. Воно мусить бути насамперед тим центром, який збирає найкращі експертні сили, виробляє політику, точні стратегії, а вже потім адмініструє, як вони виконуються. Ось цієї головної функції міністерства не здатна зрозуміти влада, – констатував Бистрицький.

 

Інші новини


Початок   Попередня сторінка   1   2   3   4   5   Наступна сторінка   Кінець
^ Вгору