Виступи учасників круглого столу «Газовий конфлікт із Росією: чи є загроза національній безпеці України?»

14 січня 2009

9 січня 2009 року в Українському  національному інформаційному  агентстві - (Укрінформ) відбувся круглий стіл «Газовий конфлікт із Росією: чи є загроза національній безпеці України?»

Організатор круглого столу — Фонд “Демократичні ініціативи”.Круглий стіл проведено завдяки підтримці “GMF/The Black Sea Trust for Regional Cooperation”.

Наводимо цитати з виступів учасників дискусії за „круглим столом”: 

Ірина Бекешкіна, науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи”.

– Тема газового конфлікту з Росією надзвичайно актуальна. Від його розв’язання залежить не лише енергетична безпека України, а існування незалежної України взагалі. Мені здається, що в цих питаннях громадськість повинна відігравати більшу роль. Зокрема, ми вважаємо, що в комісіях мають брати участь незалежні експерти від громадськості. На мою думку, такі експерти повинні бути і в комісії з моніторингу транзиту газу до Європи. Незалежні експерти мають бути також  як делегати від громадськості  в різних інших комісіях, а не  лише там, де йдеться про енергетику. Зокрема, це стосується системи антикризових заходів, і взагалі реформування.

Михайло Гончар, директор  енергетичних програм Центру “Номос”.

- Ми стали свідками, по суті, енергетичної агресії Росії щодо України і ЄС. Це спланований системний акт, який готувався досить тривалий час.

  Епоха початку енергетичних воєн має свій чіткий відлік: це 1 січня 2003 року, коли російська нафтотранспортна монополія „Транснефть” припинила транспортування нафти через Латвію. Тоді на це мало хто звернув увагу. А у серпні 2003 року було прийнято енергетичну стратегію Росії, де абсолютно чітко сформульовано, що енергоресурси є інструментом внутрішньої і зовнішньої політики Росії. Далі –  2004 рік: припинення постачання газу Білорусії, коли газ також обмежено доходив і до Польщі, і до Німеччини. Згодом був період кінця 2005 року - початку 2006 року. Потім боргові суперечки 2007, 2008 року. І, нарешті, маємо у повній красі те, що спостерігаємо сьогодні.

У цій енергетичній війні не буде переможців і в принципі їх бути не може: програють усі, в тому числі і Росія, яка вирішила поставити дуже серйозний експеримент з масштабним застосуванням газового крану як зброї щодо практично всіх своїх традиційних споживачів. Достатня прозорість функціонування і реакція влади в Україні під час кризового періоду є проблемою, яка теж дорого коштуватиме. Бажання Європейської Комісії представити ситуацію так, нібито це є винятково комерційна суперечка двох суб’єктів, дорого обійдеться також і європейським платникам податків.

   Думаю, цей блок питань призведе до глобальних зсувів в усій системі газових відносин у євразійському просторі. Чому? Тому що бачимо на цьому прикладі, наскільки кожний громадянин залежний від газової проблематики. Тому ми як споживачі маємо більше знати про реалії газової торгівлі, про те, як циркулюють не тільки газові і фінансові потоки, і перш за все фінансові. Як генеруються заборгованості? Чому державна компанія завжди стає традиційно хлопчиком для биття в усіх газових схемах і об’єктом стягнення боргів, які викликають сумніви? Яким чином і чому отримують прибутки офшорні компанії? Яким чином газові монополії запускають свої руки в наші з вами кишені, тому що зрештою за все це платимо ми?  Для цього необхідно прийняти цілу низку не тільки законодавчих актів на національному рівні, а й у серйозних міжнародних документах, які перевели б площину газових відносин у площину відкритішу, більш публічну.

-  Ніяких ринкових цін на газ не існує. Це міф, створений монополістами, - ринку газу немає. Трубопровідні поставки газу - це система договірних взаємовідносин між компаніями, які займають монопольне становище у своєму секторі в кожній країні.  Можна говорити про певний прийнятний рівень цін. Якщо ми підемо за методологією того самого Газпрому, то можна отримати деякі індикативні показники. Ситуація у 2009 році є подібною до моделі 2006 року. Є абсолютно офіційна інформація на сайті Газпрому. Експортна ціна російського газу до ЄС складала 260,7 дол. за тисячу кубічних метрів. Тоді вирахуйте з цієї ціни умовно 30 дол. як відстань за транспортування і ви отримаєте приблизний рівень ціни на газ для України на 2009 рік. Це в межах 230–235 дол. за тисячу кубічних метрів. Інші цифри – 400, 418, 450, 470 доларів – не мають ніякого відношення до економіки взагалі, є просто диктатом монополіста. 

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України.

- Якщо подивимось на російську зовнішню політику, то вона має агресивний і наступальний характер. Проявом такого наступального характеру ми побачили в Грузії. Сьогодні цей сценарій запроваджується відносно України – тільки  іншими насильницькими засобами, основним з яких є, звичайно, газова блокада.  Кінцева мета російської зовнішньої політики – це відновлення Росії як суперпотуги на європейському геополітичному просторі, де вона має посідати не тільки домінуючу позицію.

Але проблема полягала в українському газотранспортному коридорі, який перекачує близько 80% російського газу на європейський ринок. Тому цей газовий конфлікт - наочний приклад показати, що Україна не може бути надійним транспортером російського газу. Відтак мета: цю газотранспортну систему треба взяти під російський контроль і тоді постачання газу до Європи може бути надійним. Ми бачимо, що позиції ЄС відносно Росії є неоднозначними. Є країни, які підтримують дії Росії і згодні прийняти умови Росії (Німеччина, Франція, Італія) і які готові жертвувати інтересами України заради інтересів Росії. Ми бачили це в Бухаресті та на інших прикладах, а є країни, які не згодні на таку гру з Росією. Це молоді демократії країн Центральної Європи, які не згодні з такою позицією ЄС, грубо кажучи,  –  лягати під Росію. Якщо зі «старими» країнами Європи, які я назвав, Росія може  домовитися, то з цими «молодими» країнами, що, до речі, підтримують і членство України в НАТО та ЄС, домовитися дуже важко: вони мають свої принципи і на історичному досвіді переконалися, чого варті такі змови. Відтак цим газовим конфліктом Росія продемонструвала силу: якщо країни Центральної Європи не хочуть приймати умови Росії, вони можуть замерзнути. Отже, газовий конфлікт є конфліктом не тільки проти України, а й проти країн Центральної Європи.

Якщо говорити  про адекватність цих засобів, то мені здається, що вони є цілком адекватні. Тому що, по-перше, зараз зима. Це період, коли є найбільша потреба в теплі, а відтак і в газі. По-друге, в Україні фінансова криза, глибока  економічна криза. Якщо підняти ще ціну до 450 дол. за тисячу кубів, то вся фінансова система і економічна система України може впасти. Тому це вже питання незалежності і державного суверенітету України.

Очевидно, і політична ситуація є дуже сприятливою для такої газової війни, оскільки українське керівництво дуже „вдало” демонструвало внутрішній конфлікт. І президент, і прем’єр нас переконали, що вони ніколи не можуть домовитися і ніколи не можуть об’єднатися заради національних інтересів України. Вони переконали в цьому і російську сторону. Проте не слід забувати ще один чинник – це світова фінансова криза, яка вдарила також по Росії. Сьогодні російський золотовалютний запас руйнується дуже швидкими темпами. Росії потрібні гроші для підтримання своєї фінансової системи і економіки, і це абсолютно зрозуміло. Однак ми бачимо, що геополітичні інтереси, на жаль, беруть гору. Але знову наголошую, в цій газовій війні переможців не буде. 
  
Віктор Циганов, радник директора Інституту проблем національної безпеки при Раді Національної безпеки і оборони України.

- Я всегда был противником использования России как потенциального противника и врага. Это все глубокая ошибка. Но  господа из группы „МПМ” – Медведєв, Путин и Миллер –  сделали для ущерба образа   России в украинском общественном сознании столько, как ни одно специальное учреждение, как ни одна структура, которая для этого предназначена. К сожалению, это все имеет место.

Двести девять определений терроризма существует в мире, появилось 210-е – газовый терроризм. Каковы типичные приемы нынешнего медиа-терроризма, которые демонстрируют российские СМИ? Это использование данных, которые невозможно проверить или данных, подлинные источники которых неизвестны. Второе – замалчивание невыгодных модераторам этого терроризма фактов, игнорирование их, преуменьшение и, наоборот, преувеличение выгодных фактов – совершенно неадекватное.

Следующий момент – чрезмерное использование так называемых средних величин вместо конкретных показателей. У меня тоже складывается такое впечатление, что кое-кто в Украине и большинство людей в России очень боятся, когда станут известны реальные объемы поставляемого газа, исчезаемого газа и так далее. Используются при этом различные жанры: от интервью до очерков. Конечно, основная нагрузка идет на новости. Если вы попробуете проанализировать, то увидите, что процентов 85 информационного терроризма осуществляется через новостные программы. И реализуются это и в международных,  и в национальных информационных средствах – задачи при этом одинаковы. Какие задачи я бы назвал? Это трансфер – перенесение своей собственной вины на другой объект. Явно видны попытки дискредитации украинской власти и независимости. Иначе один из руководителей России не говорил бы таким пренебрежительным барским тоном, что он не желает встречаться с руководством Украины. Это все выглядит достаточно сомнительно и, позволю себе, неумно.

Второй момент: я считал бы необходимым создание в украинских структурах специального информационного подразделения под названием «Информационный спецназ». Хотя сегодня ситуация актуализирует слова Черчилля: «Все друг другу врут», это не имеет никакого значения, потому что никто друг друга не слушает. Я не думаю, что дело дойдет до газового апокалипсиса (он одинаково невыгоден обеим странам), но не видеть то, что происходит, игнорировать – было бы большой ошибкой. Я ожидаю усиления информационных атак. В конце концов, если наши братья россияне не любят украинское руководство, почему они внушают негативные чувства по отношению к украинскому обществу в целом? Меня это очень серьезно беспокоит и как человека, и как специалиста.



Початок   Попередня сторінка   14   15   16   17   18   Наступна сторінка   Кінець
^ Вгору