Наталя ЛАВРИЧЕНКО: Більшість учнів завдячують своїми знаннями вчителям, але чимало школярів вказало й на самоосвіту

31 січня 2012

Оцінюючи актуальні навчальні програми з точки зору їх доцільності, достатності, адекватності сучасним вимогам, більшість вчителів зазначили, що вони відповідають новітнім досягненням науки (69%), запитам і умовам суспільства (65%), пізнавальним інтересам учнів (61%). Такі результати були отримані в опитуванні, завдяки якому співробітники співробітниками Інституту соціології НАН України та Інститут педагогіки НАПН України спробували простежити тенденції в оцінці якості шкільної освіти як учнями, так і вчителями.

Коментуючи ці дані, перший заступник директора Інституту педагогіки АПН Наталя Лавриченко зазначила, що загальна картина стосовно якості навчальних програм виглядає досить пристойно. Водночас, зауважила працівник освіти, 42% з числа опитаних вчителів вважають, що навчальні програми з предметів, які вони викладають, занадто складні. «За окремими навчальними предметами цей показник навіть вищий, – зауважила Наталя Лавриченко. – Чимало вчителів – а таких 41% – вбачають у нині чинних програмах надлишкові знання та інформацію. Найбільшою мірою це стосується таких предметів, як «Історія України», «Всесвітня історія», «Біологія».

Щоправда, як наголосила експерт з освіти, названі предмети не стали аутсайдерами в наданих учнями позитивних оцінках якості одержаних знань. Мало того, такий предмет, як «Біологія», увійшов до 5 топ-рейтингових предметів і дістав оцінку «скоріше задоволені, ніж ні». За співвідношенням максимально позитивних і мінімально негативних відповідей першість тримають «Українська мова і література», «Зарубіжна література», «Географія», «Трудова підготовка», «Фізичне виховання». Проблемними предметами в розуміння якісного опанування і надалі залишаються «Алгебра», «Геометрія», «Фізика» та «Хімія».

Втім, як зазначила Наталя Лавриченко, виникла й несподіванка, до цього переліку приєдналася й «Іноземна мова». «Іноземна мова – це дуже запитуваний предмет у молоді і, вочевидь, судячи із цих показників, школа не відповідає попиту на якісне вивчення іноземних мови»,– припустила перший заступник директора Інституту педагогіки.

Проте, були і відкриття з «плюсом», зауважила Наталя Лавриченко. Проведене дослідження засвідчило, що в Україні немає виразного поділу на елітну та масову шкільну освіту, проти чого так наполегливо борються в розвинених країнах Заходу й саме звідки прийшло гасло про рівний доступ до якісної освіти.

«В анкеті учнів не було виявлено істотних розбіжностей щодо задоволеності набутими предметними знаннями ані за типами навчальних закладів (ліцеї, загальноосвітні школи, коледжі), ані за місцем проживання, ані навіть за рівнем успішності, – констатувала експерт з освіти. – Те саме можна сказати про сумарний розподіл голосів в оцінці набутих учнями умінь, навичок, компетентностей, де більшість відповідей тримається середини».

Дещо нижчим виявися відсоток учнів, здатних розв’язувати наукові, науково-прикладні проблеми, визначати і реалізовувати цілі особистісного зростання, самореалізуватися. Наталя Лавриченко пояснила, що це, з одного боку, можна розцінити, як реальну картинку, а з другого – припустити, що респонденти доволі критично оцінювали себе і свої здібності. Водночас значна частина респондентів досить високо оцінила уміння самостійно навчатися, знаходити потрібну інформацію, що, на погляд освітян, покращує шанси молоді на життєвий успіх. «Так, відповідаючи на запитання «Кому ви найбільшою мірою завдячуєте гарними результатами у навчанні?», чимало учнів (18,9%) вказали на самоосвіту, – констатувала експерт. – 50% завдячують своїми знаннями вчителям, 8,6% – батькам, 12,2% – репетиторам, а 9,6% – не визначилися».

Поза тим, опитування виявило відсутність консолідованої позиції учнів старших класів і їхніх вчителів стосовно того, який відсоток сумарного навчального часу слід виділити на додаткові предмети чи шкільні курси за вибором.
«Якщо вчителі тяжіють до зменшення варіативності предметів і годин, їм хочеться, щоб обов’язково був компонент, який гарантував би їм зайнятість і зарплатню, то учні тяжіють до варіативності – хочуть бути активними учасниками конструювання змісту власної освіти й освітніх траєкторій. Як примирити прагматичний інтерес і творчий прагматизм учнів – це теж питання?», – зауважила Наталя Лавриченко.

Так, якби школярам запропонували обирати додаткові предмети для навчання, безумовну першість набрав предмет «основи психології» (54%), значна частина школярів обрали також автосправу (36%) та правознавство (32%). Християнська етика, що її впровадження в школу постійно пропонується, посіла у списку бажаних предметів останнє місце, набравши лише 7%.

Підсумовуючи, експерт також наголосила, що якщо у нинішніх випускників вийде все так, як вони запланували, то через 5–7 років ми матимемо гарне поповнення в гуманітарних, творчих професіях, бізнесі, й, що також стало несподіванкою опитування, – природничо-математичних і точних науках. «Такого в нас ніколи не було, – зауважила Наталя Лавриченко. – Раніше всі хотіли бути фінансистами, економістами, юристами і тут раптом така цифра – 24% випускників сказали, що хочуть вивчати природничі науки». Працівник освіти вважає це позитивним і обнадійливим фактом, хоча зазначила, що й надалі катастрофічно бракуватиме кваліфікованих робітників, аграріїв, працівників третинного сектора, і, що навіть небезпечно, – захисників Вітчизни.
 



Початок   Попередня сторінка   1   2   3   4   5   Наступна сторінка   Кінець
^ Вгору